Україна є полікультурною та поліконфесійною країною, в якій ми покликані бути майбутніми священниками. Тому дуже важливо розуміти, яким є навчання католицької церкви у відношенні до інших народів, конфесій та релігій. Божественний Вчитель залишив нам, християнам, свою волю, висловлену в Архиєрейській молитві: «Щоб усі були одно!» (Йо 17:18–26).
Отець-доктор Павло Кречун, ЧСВВ, ігумен (провідник) монастиря Св. Архангела Михаїла з Імстичева, що в Іршавському районі на Закарпатті, вже десять років поспіль приїжджає до Вищої духовної семінарії Святого Духа Кам’янець-Подільської дієцезії РКЦ у м. Городок, Хмельницької області, щоб ділитися з нами своїми знаннями з таких важливих дисциплін, як: «Екуменізм», «Східне богослов’я» та «Вступ до східної Літургії». Виклади з екуменізму, які почались минулого тижня для семінаристів ІІІ, ІV та V курсів, співпали із вшануванням великого подвижника церковної єдності та священномученика католицької церкви, який походить з українських земель, святого Йосафата Кунцевича.
Великою радістю для нас, семінаристів, було спільне пережиття Св. Літургії, яку очолив о. Павло, що хоч є священником греко-католицької церкви, однак має право біритуалізму. Важливим було те, що ця Служба Божа відбулася в день спомину святого Йосафата, який належав до ордену отців-василіян. Кунцевич народився у Володимирі-Волинському в міщанській родині, був охрещений, як Іван. З дитинства відрізнявся любов’ю до молитви та богослужінь. Закінчив церковну школу при катедрі Володимира. Ще підлітком, невдовзі після Берестейської унії, в 1596 році, переїхав до Вільно, де відвідував унійну церкву при василіянському монастирі. Згодом юнак вирішив вступити до монастиря, у якому згасали залишки монашого життя. Саме тут розпочав свій духовний подвиг та невтомне служіння, повне самовідданості, майбутній священник, єпископ та мученик.
Отець-доктор Павло під час своєї проповіді звернувся до нас, закликаючи до вірності Господу Богу в своєму покликанні, яку Св. Йосафат засвідчив як мученик. Особливою рисою цього святого, як зазначив отець, було праведне життя Йосафата Кунцевича в зовсім несприятливих та складних умовах. Тому приклад його життя та любов до церкви, до ближнього – аж до мученицької смерті – є для нас заохотою та життєвим прикладом.
Ми вдячні Божому Провидінню за можливість роздумувати над питанням екуменізму в світлі вшанування священномученика, який був провісником сучасних підходів до міжконфесійних питань, що базуються, передовсім, на євангельських засадах, діалозі, прощенні та християнській любові.
Отець Павло провів у нашій семінарійній спільноті тиждень часу, з 11 по 18 листопада, збагативши нас знаннями з екуменізму, закликаючи до діалогу з іншими церквами та спільнотами. Надіємося на подальшу плідну співпрацю та рясні плоди лекцій у нашому майбутньому душпастирському служінні.
