о. Лаврентій Ян Жезіцький

Дякую Богу за покликання

            Можливо, це буде лише невдала спроба виразити вдячність за Дар Божого покликання, в якому Господь поділився зі мною Своїм Священством. 100 2585 новый размерТому, описуючи дорогу покликання, або, радше, пробуючи поділитись розповіддю про неї як своєрідним свідоцтвом віри, хочу насамперед подякувати Доброму Богу за дар життя, за чудових батьків, які навчили мене любити Бога і ближнього. Дякую Богу за віру, за те, що в Своїй Любові пригортає мене до кохаючого Серця. Справді, є безліч причин для вдячності доброму Господу… Бракує слів, щоб усе передати. Скажу одне: я – щасливий священик-монах, тому що Бог дає зрозуміти, наскільки любить мене і цінує. 

 

 

          Про покликання важко сказати отак все і відразу, але спробую. Про священство я мріяв усе своє життя, задумувався лишень, чи це справді моє. Так, мабуть, хотів сам Господь. Вже з раннього дитинства я уявляв себе священиком і мені дуже подобались монахи, зокрема те, що вони живуть у спільноті і що завжди є хтось поряд. Отож, після закінчення школи я поступив у Городоцьку Семінарію, потім перейшов до Ордену Паулінів, бо так хотів ще в школі, але не мав змоги виїхати до Польщі через брак відповідних документів. Пройшов формацію в новіціаті, а пізніше – семінарія.

credo-ua.org-23 новый размер          Повернувся на Україну вже після монаших Вічних Обітів і був висвячений на диякона за тиждень перед приїздом Папи Римського на Україну. А з 2004 року моє життя стало виконанням мрій  усіх попередніх років:  Господь подарував мені Своє Священство. 

      Колись я хотів так багато від Бога і від свого життя.  Тепер також очікую не менше, різниця лише в тому, що на багато речей дивлюся по-іншому. Колись я справді хотів огорнути весь світ, всіх людей і дати їм Бога. 

Нині прошу Господа про вірність для самого себе у монашестві і священстві – вірність, яка випливає з любові, і то справжньої, Божої. Прошу Господа про більше, про дуже багато, про найбільше – про своє цілковите навернення за Його Божественною Волею, про вільне серце,na vizitku новый размер присвячене Йому, і про бажання молитись. Адже саме завдяки молитві можу змінюватись на краще, отримувати мир і спокій, під час молитви знаходжуся близько Бога – здається, що тоді Він належить лише мені. Священик – це людина молитви. А потім приходять чудеса. Так було й в Ісуса. 

           Хочу, щоб  ми не забували про одне: маючи в серці Бога, кожен з нас  щасливий, бо ж ми – діти Божі і нашим покликанням є вічна святість у Небі. І в цьому мене підтримує Дар Таїнства Священства. Дякую Богу і тим, хто допоміг мені відкритись на Його благодать. З довірою благаю Бога, щоб  завжди берегти у собі Його незмірну Божественну Любов.