Реколекції – час зустрічі з Богом і пізнання себе самого

З 7 по 12 жовтня у нашій семінарії проходили тижневі реколекції. Цього разу о. Ректор запросив провести їх о. Павла Гончарука, настоятеля парафії св. Архангела Михаїла у м. Дунаївці, який також є директором доброчинної організації «Caritas Spes».

Особисто я вже у третє переживаю такі реколекції. Цей тиждень зосередження і роздумування над почутим на конференціях щораз більше допомагає мені (сподіваюсь, і кожному семінаристу) глибше пізнати себе, чіткіше побачити свої відносини з Богом у молитві і з ближніми у взаємних стосунках, а також прийняти рішення, як краще реалізувати своє покликання.

Тому і не дивно, що о. Павло провідною темою реколекцій обрав роздуми над запитанням «Хто я?». Ще ввечері, 7 жовтня, у вступі до цих конференцій він попередив, що кожен з нас має бути другом один для одного: «Дуже важливо зберігати тишу між собою, щоб почути те, що Господь хоче сказати тобі у глибині твого серця».

Увесь розпорядок дня під час реколекцій завжди робить найбільший акцент на тому, щоб якомога глибше пережити почуте на конференціях. Тому я і мої брати маємо зберігати мовчання (окрім Святої Літургії і спільних молитов). Протягом цілого тижня ми не відвідуємо уроків і не виконуємо обов’язків прибирання та миття посуду. Також у цей час не дозволяється користуватися комп’ютером чи телефоном, переглядати телевізійні програми. Пригадую, як на вступному курсі я вперше переживав такі реколекції у семінарії. Перші два дні – найважчі, адже єдиним джерелом інформації для мене тоді була амвона. Згодом я відчув, як ті думки, які говорив священик з амвони, затримувалися у мені на досить довгий час. Обдумуючи їх на самоті і спілкуючись з приводу цього на щоденній адорації у молитві, я відчув, наскільки важливим є зберігання тиші, адже у буденних клопотах і дружніх розмовах досить важко почути голос свого серця. І тому я радію, що цього року ще вісім моїх братів (саме стільки семінаристів зараз навчається на вступному курсі) також мають змогу отримати досвід таких переживань.

Отець Павло не тільки проводив для нас конференції, а й розділяв з нами один стіл за трапезою, спільно молився Літургію Годин, щоденний Розарій, Коронку до Божого Милосердя, роздумував з нами над словом Божим на ранкових і вечірніх медитаціях, а також очолював Службу Божу. Оскільки темою реколекцій було запитання, то під час кожної конференції о. Павло ставив питання, на які могли відповісти тільки ми самі: Яка мета мого життя? За що я можу собі подякувати? У чому проявляється моя любов до Бога? Чи іншим добре поруч зі мною? Чи можу я довірити своє життя Богу так, як це зробила Марія?

«Наше життя можна порівняти із супермаркетом – ти можеш брати все, що хочеш. Але пам’ятай – у кінці є каса, де потрібно буде розрахуватися.[…] Хочу навести ще один приклад. Кожен з вас дістається до дому чи на навчання до семінарії певним маршрутним засобом. Ви знаєте розклад і, купуючи квиток, маєте написану інформацію, з якої колії чи платформи буде відправлення. На квитку навіть зазначений час. Але уявімо, що до тебе підходить якийсь перехожий і починає запевняти, що твій поїзд відправляється зовсім з іншої колії і взагалі ти прийшов не на той вокзал. Кому ти повіриш – перехожому чи квитку, що у тебе в руках?… Я знаю, хто я! І навіть якщо всі підуть в іншому напрямку, я впевнений у правильності мого квитка і мого очікування – ним є Бог. Не потрібно бути, як загнаний пес, що тиняється туди-сюди, не знаючи де є вихід.[…] Пригадайте зі Святого Письма – падіння кожного царя розпочинається зі слухання лжепророків, які говорили лиш те, що подобається царю. Бог не є богом моїх фантазій. Він не буде реалізувати те, що є згубним для мене. У молитві «Отче Наш» ми просимо: «Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.». То чию волю я виконую? Кому я віддаю центр управління?… Господь говорить – «Ти – людина! Борися, керуй цим!»… Керуйся завжди на Господа. Той, хто витриває до кінця – осягне Царство Небесне.» – говорив о. Павло на одній із конференцій.

Останні два дні реколекцій дещо відрізнялись від звичайного розпорядку. У п’ятницю ми мали змогу спільно переживати Хресну Дорогу. Отець-реколекціоніст акцентував нашу увагу на фізичних муках Христа і заохочував роздумувати над причиною цих страждань Спасителя, які Він витерпів лише для того, щоб я мав змогу не жити у гріху. «Господи, допоможи нам, щоб ця Хресна Дорога через Голгофу привела нас до Воскресіння. Бо якщо моя життєва дорога не приведе до Тебе, то навіщо така дорога взагалі?» – підсумував на кінець Страстей о. Павло.

Продовженням цього покутного дня був Молебень, під час якого о.Павло пояснював нам природу гріха і що потрібно робити, щоб жити в чистоті серця. Після Молебню кожен семінарист мав змогу приступити до Таїнства Покаяння, а пізніше – взяти участь у Євхаристії.

Останній день був по-святковому особливим. Адже ці реколекції, крім розпізнання того, «Хто я?», мали у собі ще одну важливу мету – підготувати до прийняття кандидатури семінаристів п’ятого курсу. Кандидатура є підтвердженням того, що особа дійсно хоче служити Богові та людям у сані дияконату, а пізніше – пресвітерату. Розділити радість цієї події приїхав єпископ-ординарій Камянець-Подільської дієцезії Леон Дубравський. На урочистій Літургії семеро братів перед єпископом і професорами семінарії, а також в присутності усієї семінарійної спільноти, виявили своє ствердне бажання бути кандидатами до прийняття дияконських і пресвітерських свячень.

Ректор нашої семінарії, о. В’ячеслав Грумницький у заключному слові висловив подяку реколекціоністу: «Отець Павло всім нам нагадав про велику гідність людини, котру дав їй Господь. І показав, наскільки є важливою для нас людська формація, яку ви зараз, як семінаристи, проходите».

Єпископ Леон, привітавши ново визначених кандидатів, уділив Благословення і після цього усі присутні вийшли перед семінарійну будівлю для спільного пам’ятного фото.

Кандидатами до свячень дияконату і пресвітерату стали (зліва на право):

Фізер Євген

Вишньовський Микола

Бистрицький Микола

Розовський Дмитро

Лапшин Сергій

Гал Юрій

Драгомерецький Вадим

Текст: кл. Денис Сікорський

Фото: кл. Вадим Здоров, кл. Ростислав Грабовський