«Я не бажаю, щоб створіння мали наді мною

хоч якусь владу чи володіли хоч

частинкою мого серця, моєї любові.

Я хочу все віддати Ісусові, бо Він дав мені

благодать зрозуміти, що тільки Він ‒ досконале щастя»

(Св. Тереза від Дитяти Ісус)

19 жовтня 1997 року Святіший Отець Йоан Павло ІІ урочисто проголосив Учителем Церкви Св. Терезу від Дитяти Ісус. Поруч зі св. Терезою Авільською, вона стала третьою жінкою, учительська святість якої була відзначена цим вершинним визнанням Апостольської Столиці. Як і св. Жанна Д′Арк, св. Тереза носить титул «Покровительки Франції»; як і св. Франциск Ксаверій, ‒ почесне звання «Головної покровительки всіх місіонерів». Хто ж вона св. Тереза, черниця-кармелітанка з невеликого французького містечка Лізьє? Що допомогло їй, тендітній і хворобливій дівчині, яка прожила всього 24 роки і ніколи не осягала високих богословських студій, взійти на високу сходинку духовного життя і стати прикладом для мільйонів людей?

Свята Тереза народилася у надзвичайно побожній родині. Її батько Луї Мартен був годинникарем, а мати Зелі Герен ‒ майстринею рідкісних за своєю красою мережив. Майбутні батьки Терези одружилися опівночі, щоб надати цій урочистості якомога скромнішого характеру. Через деякий час у них почали народжуватися діти. Бог дав їм їх чимало ‒ аж дев′ять. Остання дитина, майбутня свята, Марія-Франциска-Тереза, «маленька зимова квітка» побачила світ 2 січня 1873 року. Дівчинка ще не мала двох років, як мати навчила її молитися і щонеділі вела її до храму. Коли одного разу вона через проливний дощ не могла піти до храму, то почала гірко плакати, кажучи, що хоче піти на Божу Службу. Тереза відчинила двері і побігла у зливу в напрямку храму. Коли її повернули, вона проплакала ще добру годину, бо не була в храмі.

     Тереза зростала у надзвичайно великій побожності. На формування дівчинки впливала святість батьків і сестер. У їхньому домі панувала сердечна родинна любов і радість. Щира побожність була в усіх розмовах й ділах родини.

     У 1877 році у сім′ї Мартен сталося горе ‒ померла матір. Батько купив дім у містечку Лізьє, куди переїхав зі своїми п′ятьма діточками. Матір Терезі замінила старша сестра Пауліна.

     До школи майбутня свята ходила до Сестер Бенедиктинок у Лізьє й була дуже здібною. Ще одним випробуванням у житті Терези стала її важка хвороба. Всі гаряче молилися за її видужання, а батько замовив дев′ять Божих Служб. І дівчинка одужала.

Коли Терезі Було 14 років, її найстарша сестра Марія вступила до монастиря Сестер Кармеліток, де вже була сестра Пауліна.

      У Терези пробудилося бажання здобувати душі для Господа, вона хотіла за будь-яку ціну виривати грішників з вічного полум′я, вона забувала про себе, служачи сестрам, убогим, дітям, а за грішників жертвувала свої молитви і страждання. Перед Терезою постало нове запитання: яка дорога життя найкраще відповідає таким прагненням? Таке життя вона бачила в монастирі Сестер Кармеліток.

      Хто ж знав, що дівчині не дозволять вступити до монастиря у п′ятнадцять років, але Терезу не зупинили заборони і вона вирішила попросити дозволу в папи римського Лева XІІІ. Відповідь папи була такою: «Добре, добре!… Ти вступиш, якщо цього захоче добрий Бог!» Незабаром гаряче бажання дівчини здійснилось. На друге письмове прохання єпископ дозволив Терезі вступити до монастиря. Черниці дивувалися глибокому розуму п′ятнадцятилітньої дитини. У монастирі Терезу спіткало багато випробувань, проте дівчина несла свій хрест аж до смерті, завжди була покірна і слухняна. Вона пізнавала Боже Провидння над своєю душею і серед страждань усміхалася. Складаючи обіти, Тереза бажала любити тільки одного Господа й любити Його так, як ще ніхто не любив. Майбутня велика свята не цуралася жодної роботи в монастирі: шила, підмітала, працювала на городі, прала, білила каплицю. Тереза любила накривати на стіл, розносити їжу, порядкувати в захристії до Служби Божої.

     У Терези були проблеми зі здоров′ям – півтора роки до смерті вона важко захворіла й страждала, проте з любов′ю жертвувала свої муки Ісусу. Її останні слова були такі: «О, я люблю Його! Мій Боже я… Тебе люблю…» Добрі вчинки, які робила св. Тереза з Лізьє не закінчилися з її смертю. Будучи у Домі Небесного Отця, вона продовжує робити чудеса для тих, хто звертається до неї в молитві. Так росте між людьми Божа слава і багато людських душ укріплюється у Господній любові.

        Текст приготував кл. Вадим Здоров