СЕРЦЕ ЧИСТЕ СТВОРИ МЕНІ, О БОЖЕ, І ДУХ ПОТУЖНИЙ ВІДНОВИ В НУТРІ МОЇМ (Пс. 51, 12)
З 1-ого по 5-те квітня у нашій семінарії проходили великопісні реколекції. Цього року для нас, як для семінаристів так і для професорів, їх проводив о. Ян Слєповронський (ректор Духовної Семінарії у Ворзелі).
Звичайно, що тут не обійшлось без діяння Святого Духа, адже було заплановано, що ці реколекції буде проводити єпископ Яцек Пиль. Однак у зв’язку з напруженою ситуацією в країні і обставинами, що не дозволяли єпископу виїхати з Криму, де він служить на пастирській ниві, о. Ришард Федерчик зателефонував о. Яну (який свого часу був ректором нашої семінарії) послужити нам у часі цих великопісних реколекцій.
Отець-реколекціоніст вже з самого початку приємно здивував нас, поділившись фактом, що це вперше в житті його запросили провести реколекції для семіранистів: «Це трошки по іншому, ніж виховні конференції» – жартуючи говорив о. Ян.
У вступі (у вівторок ввечері) отець зосередив нашу увагу на самому слові re–collectio, що з латинської означає наново збирати. «Але що ми маємо збирати? Насамперед самого себе. Це особлива пора, коли більшість часу перебуваємо перед обличчям Бога сам на сам; пора, коли варто переглянути мої відносини до Бога і Бога до мене, відносини до брата і брата до мене».
Наступного дня о. Ян ще більше здивував нас, використавши, як підсумок конференції (у якій кожен мав поставити собі глибинне запитання «де знаходиться моє серце?») пісню своїх юнацьких паломницьких років, яку він сам і виконав, акомпануючи на гітарі. І так майже кожну конференцію отець-реколекціоніст розпочинав чи завершував мудро підібраною християнською музичною творчістю.
«Всемогутність Бога. (картина Мікеланджело) Бог створив людину і прагне їй передати Свої дари – простягає палець. Що ми робимо у відповідь? […] Всемогутній Бог узалежнив спасіння світу від рішення Марії… Люди своєю гординею не шанують компетенції Господа Бога. Творять свій образ щастя на противагу Божому. А потім, як співав у одній своїй пісні Володимир Висоцький – “…выходит всё не так, как надо…».
Отець Ян у часі реколекцій також послуговувався проектором, щоб унаочнити свої слова і таким чином дати нам змогу глибше пережити ті образи, які він вимальовував словами у нашому нутрі: (зображення св. Августина). «Боротьба між розумом і серцем… «Хоча я не хочу зла, але роблю його» – пише у одному із своїх листів св. Павло. Хочу думати про хороше, а все-таки думки відлітають кудись у глиб поганого. Навіть на медитації. […] У світському розумінні людина має керуватись серцем – “Роби те, що тобі серце підкаже”. Це добра думка, але ХТО є у тому серці?» – риторично запитував нас о. Ян.
У четвер уся семінарійна спільнота переглядала чудовий документальний фільм Мацьежа Бодажинського “JaJestem”, що показав нам глибину присутності справжнього, нескінченного, милосердного і всемогутнього Бога у Євхаристії.
Отець Ян слугував нам словом не тільки під час конференцій, а й у часі виголошення гомілій на Євхаристійній відправі, і проводжаючи нас до сну пунктами на ранішню медитацію до Слова Божого. Також у п’ятницю реколекціоніст провів Хресну Дорогу, цитуючи листи апостола народів – звернення св. Павла до вірних, що записані у Святому Письмі.
П’ятниця була особливим днем у розкладі реколекцій тому, що о. Ян, проводячи покутний молебень, запропонував нам зробити більш ґрунтовний іспит сумління і скористуватись з Таїнства Сповіді, щоб могти прийняти Господа у чисте серце і потужним духом прославляти Його Милосердя: «Ісус говорить про злого духа, що повертається з легіоном гірших від себе, входить у вичищене серце і стан людини стає ще гіршим, ніж був до визволення. Чому так? Гріх засліплює нас. Ми вже можемо не бачити краси Божого створіння і тому помилково приймаємо згубні рішення. Духовне життя – це постійна боротьба… щира, палка молитва».
Під час Євхаристії, яка розпочалась одразу після виставлення Пресвятих Дарів і Сповіді, отець Ян нагадав нам про згубність гордині у нашому житті: «Гординя заважає людині знайти Правду. Адже гординя узурпує собі право творити. Вона ставить себе як мірило ідеалy… “Добре, що я не такий як він”. Маємо завжди пам’ятати ці слова як противагу: “Будьте милосердні, як Отець ваш милосердний”.[…] Нас часто дратує поведінка ректорату, єпископату, папства – “Чому не реагують!? Як можна таке допускати!? Я б вже давно зробив порядок!” – нетерпеливість… Гординя… Ось чому не сприймають Ісуса. Бо Він не був таким Месією, як собі уявляли. Ісус залишає місце для вільної волі. Не заставляє. Не завжди показує Свою всемогутність».
У суботунастала урочиста частина завершення великопісних реколекцій – Євхаристія з уділенням послуг лекторату і аколітату семінаритам третього і четвертого курсів. Головуючи на Літургії, єпископ Радослав Змітрович, який люб’язно погодився розділити з нами радість закінчення пережитих реколекцій і, власне, уділити послуги кандидатам, у своїй гомілії підкреслив змістовність служіння: «Служіння – це величезний дар. Це не є лише щось суто професійне. Також і не є це лише тільки релігійною пóслугою. Служіння потребує Духа».
Ось так наша семінарія пережила чергові великопісні реколекції, які напевне кожному дали змогу відчути важливість прикладених зусиль над очищенням серця і відновленням потужного Духу в нас. Адже без такої глибинної духовності неможливо виконати священицьку місію до якої готуємось у семінарії.
Лекторами стали семінаристи ІІІ курсу:
кл. Олег Байдацький, кл. Микола Пацьора, кл. Леонід Чулаєвський.
Аколітами стали семінаристи IV курсу:
кл. Вадим Здоров, кл. Валерій Драгомерецький МІС, кл. Микола Чернецький МІС, кл. Андрій Шаргало, кл. Віктор Шаргало.
текст: кл. Денис Сікорський
фото: кл. Роман Канонішен