Сьогодні, 8 грудня 2021 р. у Вищій Духовній Семінарії Святого Духа в м. Городок, двоє наших братів-семінаристів ІІІ-го курсу:

Постолович Антон, с. Мурафа, парафія Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії;

Посмітюха Богдан, м. Хмельницький, парафія Господа нашого Ісуса Христа Царя Всесвіту,

вперше одягнули духовний одяг. Сутана – це вбрання, яке святі отці обрали замість світського вбрання та на знак невинності та покори. Згідно з традицією що склалась в Кам’янець-Подільській дієцезії, семінаристи вперше одягають духовний одяг у день Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, навчаючись на ІІІ-му курсі духовної семінарії.

Церемонія облачин відбулась на початку Євхаристії в семінарійній каплиці, на ній були присутні викладачі Вищої Духовної Семінарії та священники, які приїхали розділити радість разом з Антоном і Богданом. Привітати семінаристів приїхали також рідні та друзі. У повчанні перед облаченням були сказані такі слова: « Нехай Господь змінить у вас стару людину з її вчинками і одягне в нову, перебувайте в справедливості та святості, Господь має могутність помножити у вас свою благодать». На проповіді отець ректор звернуся до семінаристів такими словами:

«Сутана знак цілковитого віддання Богові.

Що приховує сутана? Оту цілковиту посвяту Богові, тобто кусочок неба в людині, саме це захоплює інших.

Раніше перед тим як одягнути сутану священники щодня молились такими словами:

INDUE ME, DOMINE, NOVUM HOMINEM, QUI SECUNDUM DEUM CREATUS EST IN IUSTITIA ET SANCTITATE VERITATIS

ЗОДЯГНИ МЕНЕ, ГОСПОДИ, В НОВУ ЛЮДИНУ, СТВОРЕНУ НА БОЖУ ПОДОБУ, ЩОБ Я ХОДИВ В СПРАВЕДЛИВОСТІ І СВЯТОСТІ ПРАВДИ».

На проповіді о. Віктор згадав також про двох священників, які служили на Поділлі в часи переслідувань, о. Антонія Хоміцького та о. Броніслава Джепецького, і прочитав фрагмент листа о. Броніслава Джепецького до о. Антонія Хоміцького:

«о. Броніслав Джепецкі

лист до о. Хоміцького 19 вересня 1958 р.

«Нашим завданням – про яке історія можливо розповість а можливо і не розповість – але яке буде реальним вкладом в духовні вартості людськості, – це передусім самому бути вірним величним ідеалам Христової науки, а також інших підтягувати до такої вірності. Адже найважливіший життєвий принцип для людини – це не жити для себе, для своєї вигоди, але бути вірним істині аж до мучеництва, і своєю працею творити іншим людям добро»».