Віра – це плід випробувань

    «Сьогоднішня неділя ставить нас перед питанням віри. Чи я дійсно живу вірою? Чи мені тільки здається, що так є?» Повернувшись з канікул ми переживали черговий День Зосередження. Ведучи нас, семінаристів, о. Станіслав Козьол, коментував літургійні читання, які Церква подає на І неділю Великого Посту.

    На І конференції ми роздумували над першим читанням з книги Второзаконня. «Священик візьме з твоїх рук кошик і поставить його перед жертовником Господа, Бога твого» (Втор 26, 4). Кошик – це визнання віри. Плоди, які є в кошику – це те, що людина приносить Господу. А зазвичай що ми приносимо? Наші гріхи! Наше духовне зростання полягає на тому, що вміємо побачити свої гріхи і віддати їх Богу. «Якщо мені здається, що можу жити без гріха – то не маю любові» – наголосив духовний отець.
    Центральним пунктом програми була Свята Меса. Віра допомагає жити у вдячності. А саме на Євхаристії людина повинна мати свідомість вдячності.

Під час проповіді о. Станіслав, вияснюючи уривок з Євангелії про спокуси Ісуса, підкреслив, що Ісус Христос не контактував з дияволом, не ставив жодних запитань, ніякого діалогу. В Христі бачимо першу людину, яка живе чистою любов’ю.
     Конференція після обіду була зосереджена на ІІ читанні з послання апостола Павла до Римлян. «Бо коли ти твоїми устами визнаватимеш Господа Ісуса…» (Рим 10, 9). Ці слова є заохоченням задуматись, що я говорю, чим живу? «Може вміємо про все говорити, тільки не про Христа» – підкреслив о. Станіслав.
    Кожен з нас мав можливість слухати Ісуса під час адорації Пресвятих Дарів. Поклоніння Ісусу, присутньому в Пресвятому Таїнстві Євхаристії, вчить нас покори, адже як сказав духовний отець «з гординею ніхто з нас до неба не ввійде».

Текст: дк. Євген Фізер
Фото: кл. Віталій Карпусь