«ОТ І ВИМОЛИЛИ»

 пресвітерські свячення у Мукачівській Дієцезії

24 жовтня єпископ-ординарій Антал Майнек рукоположив диякона Юрія Гала у священики. Урочистість відбулась у мукачівському кафедральному соборі св. Мартина з Тур. З цієї нагоди з’їхалось духовенство зі всієї дієцезії, а також гості з Кам’янець-Подільської, а саме ректор Олекспандр Язловецький, духовний отець семінарії Станіслав Козьол та ще з ними отці-пассіоністи, викладачі семінарії з Городка, де навчався диякон.

Під святковий спів гімну до Святого Духа процесія у складі міністрантів, семінаристів, священиків та єпископа, увійшла до храму. На початку настоятель привітав ординарія та звернувся з проханням очолити сьогоднішню урочистість.

Як на свято, парафіяни кафедрального собору зібралися на урочисту Службу Божу. Цього дня розділити радість свячень приїхали також рідні та друзі неопресвітера з інших парафій.

У проповіді єпископ Антал наголосив на важливості завдання священика служити людям. А звертаючись до Юрія, зокрема, сказав: «Розмірковуй над Господнім Законом, щоб ти сам вірив у те, що читаєш. Навчай того, у що сам увірував та наслідуй те, чого навчився. Нехай же вчення твоє буде поживою для Божого люду, а життя твоє – приємним фіміамом для Христових вірних, щоб словом і прикладом ти зводив будівлю, якою є Божа Церква». Окрім цього єпископ також сказав про інші завдання пресвітера: «Через Хрещення ти получатимеш людей до Божого народу, у таїнстві Покаяння відпускатимеш гріхи в ім’я Христа і Церкви, святим єлеєм укріплятимеш хворих. Звершуватимеш святі обряди у годинах і днях, возноситимеш хвалу з подякою та молитвами не лише за Божий народ але і за весь світ…»

Священики моляться за люд Божий і водночас також потребують наших молитов. Усі присутні молилися Літанію до всіх святих, яку проспівав один з друзів нововисвяченого, а саме семінарист Микола Бистрицький. У цей час Юрій Гал, згідно звичаю, лежав хрестом на підлозі, а всі присутні стояли на колінах. Після молитви  висвячення, присутні священики після єпископа також поклали свої руки на голову диякона. Після цього літургійний священицький одяг допоміг вдягнути о. Юрію о. Іштван Береш, у якого той проходив останні три місяці дияконської практики у Солотвині.

Після цього обряду подружжя Гал, батьки Юрія, принесли до вівтаря жертовні дари – келих з вином та патену з гостіями, що єпископ-ординарій вручив неопресвітеру як символ, що від цього часу він буде звершувати безкровну жертву. Далі неопресвітер співслужив Службу біля єпископа разом зі всіма іншими священиками.

Під час подячних слів Богу, батькам, бабусі, наставникам о. Юрій розповів історію свого покликання. Як колись, ще будучи школярем, побачив єпископа Антала у Великому Березному на відпусті і сказав йому: «Я хочу бути священиком!». На що єпископ відповів: «Як закінчиш школу, то подзвони мені. А я буду за тебе молитися». І завершив свою розповідь, звертаючись до єпископа словами: «От Ви і вимолили!»

На завершення Урочистості єпископ сказав, що знаменним є те що ці свячення о. Юрія, а також свячення о. Руслана відбулися у році Богопосвяченого життя. Зразу після завершення Служби неопресвітер уділив своє перше благословення єпископу-ординарію Анталу Майнеку.

Вже на подвір’ї все присутнє духовенство дружніми оплесками привітало неопресвітера, а семінаристи з радістю влаштували йому підкидування «до небес».

«Батьки сильно переживали до свячень, а тепер – щасливі. Та й мені самому ще не віриться, що вже відбулось те, чого я чекав…», – поділився своїми думками неопресвітер.

Наступного дня відбулася пріміційна Служба Божа о. Юрія у рідному місті – Перечині.

Текст та фото: Тетяна Решетар