ОБОВ’ЯЗКИ РІЗНИХ ВИДІВ ЛІТУРГІЙНИХ СЛУЖІНЬ

«Кожен, хто в літургійних відправах виконує свою функцію, чи то служитель, чи вірний, нехай робить виключно тільки те, що з самої природи речі та з літургійних норм належить до нього. Міністранти, лектори, коментатори, а також хор виконують справжнє літургійне служіння. Нехай вони виконують свою службу зі щирою побожністю й старанністю, яка годиться такому служінню і якої Божий люд від них очікує. Потрібно, щоб вони, кожний за своєю спроможністю, дбайливо перейнялися духом Літургії і правильно та впорядковано виконували свої завдання.» (КЛ 28-29)

„Євхаристійна відправа є дією Христа і Церкви, яка є святим народом, з’єднаним і зорганізованим під керівництвом єпископа. Тому вона належить усьому Тілу Церкви, являє його і впливає на нього; окремих же його членів торкається по-різному, в залежності від ступеня свячень, завдань і активності. Таким чином, християнський люд, “рід вибраний, царське священство, народ святий, люд відкуплений”, має свій впорядкований та ієрархічний устрій. Кожний, отже, чи то духовний, чи  мирянин, повинен у своєму завданні виконувати усе те і тільки те, що йому належить виконувати” (ЗВРМ 91).

ЗАГАЛЬНІ УВАГИ

Ті, що виконують літургійне служіння, приходять до храму принаймні за 15 хвилин до початку Літургії. Цей час призначений на молитву, духовне приготування до участі в Євхаристії або в молебні, а також на одягання, приготування потрібних речей, допомогу при одяганні целебранса.

1 Коли заходять до храму, ідуть спочатку до дарохранильниці, щоб віддати поклін Христу. Тому повинні заходити до храму центральним входом. Якщо хтось заходить через захристію, то не приклякає в кутку, а також стає перед вівтарем, де присутній Господар цього дому.

2 Участь літургійної служби в святій Месі не може обмежуватися довіреними їм обов’язками. Служіння має вести їх до повнішого включення в святі обряди, щоб брати в них участь «свідомо, активно і плідно».

3 Виконання визначених обов’язків під час Літургії, як для дівчини, так і для хлопця, не може мати характер акторського виступу, лише служіння. Тому потрібно підкреслити той зміст, що переказується, а не самого себе.

4 Усі ті, хто виконує літургійне служіння в пресвітеріумі, беруть участь в процесії на вхід і під час всієї Літургії знаходяться на своїх місцях. До захристії виходять тільки при необхідності.

5 Свої обов’язки виконують у відповідний час і без поспіху, ніколи перед закінченням попереднього.

6  Першими перед іншими вірними приступають до Святого Причастя.

7 Своєю поставою і поведінкою дають вірним приклад відповідальної і повної участі в Євхаристії.

СЛУЖІННЯ, ЯКЕ ВИКОНУЄТЬСЯ В ПРЕСВІТЕРІУМІ

Загальний Вступ до Римського Месалу в ІІІ розділі про завдання і обов’язки під час Святої Меси згадує про ті, які пов’язані з вищими свяченнями, а також про завдання і обов’язки Божого люду, окремі літургійні обов’язки та про їхній розподіл і приготування відправи.          «Мати-Церква прагне, щоб усі вірні були залучені до цієї повної, свідомої й активної участі в богослужіннях, якої вимагає природа самого Богослужіння і до якої, в силу свого хрещення, увесь християнський народ – «рід вибраний, царське священство, народ святий, люд відкуплений» – має право і зобов’язаний.» (ККЦ 1141) Літургію відправляє уся спільнота.

Серед обов’язків, призначених для світських людей, у Загальному Вступі до Римського Месалу найбільшу увагу приділено служінню аколіта і лектора. Аколіт прислуговує при вівтарі і допомагає священику та диякону, натомість лектор «призначений для читань зі Святого Письма за винятком Євангелія». Крім них, особливу функцію виконують: псалмоспівець, міністранти «призначені для приношення Месалу, хреста, свічок, хліба, вина, води і кадильниці», а також церемоніарій, котрий слідкує за перебігом всієї Літургії, та інші.

Роздумуючи над окремими служіннями, потрібно звернути увагу на їхнє основне призначення: „Божий люд, зібраний на Месу, має органічну та ієрархійну структуру, виразом якої є різні обов’язки та різні дії в окремих частинах відправи. Тому загальний план церковної будівлі повинен бути продуманий так, щоб він був образом зібраного народу, уможливлював дотримання належного порядку, а також полегшував правильне виконання своїх функцій кожним учасником літургійної дії.

Вірним і хорові належить забезпечити таке місце, яке б полегшило їхню активну участь у Літургії.

Головний служитель, диякон та інші міністранти повинні знаходитись у пресвітерії. Це також стосується співслужителів.

Хоча все вищенаведене повинно виражати ієрархічну структуру та різноманітність функцій, воно повинно спричинятись до утворення внутрішньої і органічної єдності, через яку виразно виявляється єдність усього святого люду.”

кл. Ленчук Сергій