ЛІТУРГІЙНІ ШАТИ

Церква з перших віків приділяє важливу роль літургійним шатам, які мають певну символіку і служать для літургійного культу. Сьогодні ми поговоримо, які ж існують у Церкві шати, а також звернемо увагу на те, що повинен вміти найкраще міністрант.

Альба

Біла шата є найстаршим літургійним одягом в Церкві. «Літургійними шатами, спільними для духовних осіб і міністрантів всіх ступенів, є альба, підперезана шнуром, якщо вона не пошита таким чином, що прилягає до тіла навіть без шнура.

Якщо альба не закриває звичайне вбрання біля шиї, тоді перед одяганням альби потрібно одягнути гумерал. Альбу не можна замінити комжою, навіть тоді, коли вона вдягається поверх сутани, якщо використовується орнат або дальматика, або коли замість орнату чи дальматики одягається лише стула».(ЗВРМ 336)

У стародавні часи вдягали її новоохрещені і носили щодено, був це тзв. «Білий тиждень». Як зовнішній знак отриманої благодаті. Уживана в українській мові назва «альба» є латинського походження (лат. Аlbа – «біла» шата). Від ІV ст. альба стає повсякденою шатою цілої літургійної служби і є нею до сьогоднішнього дня.

Беручи під увагу символіку білої шати, яка пригадує хрещення і чистоту душі, а також факт, що носимо її під час виконання найсвятіших таємниць, належить дбати про те, щоб альба завжди була «білою шатою», а не біло-чорною від бруду або зім’ята. Переховуємо її у відповідному місці, старанно складаючи або вішаючи на вішалку.

Комжа

Комжа – це «скорочена» альба. Має подібну символіку, але не виражає її так вимовно як альба. Повинна вона бути дійсно біла і не можна замінювати її прозорою «фіранкою».

Підставові навики міністранта

Допомога при вдягані і знімані літургійних шат священиком:

Цю послугу виконує міністрант. Кожен міністрант повинен вміти це робити, тому що може допомагати не лише священику але і старшому приятелю, котрий вдягає альбу. Міністрант вдягається перший, далі бере до рук цингулюм (пасок), розв’язує його і вішає на свої рамена так щоб френзлі (кінці цингулюма) були з правої сторони. Потім допомагає целебрансові вдягати альбу. Його завдання наступні:

– Піднести вгору рукави альби, так щоб священику було легше всунути в них руки;

– Вирівняти альбу ззаду, якщо зробилися якісь складки;

– Подати цингулюм в наступний спосіб: френзлі мають бути з правої сторони на одинаковій висоті, пасок не тримати посередині, але так щоб права сторона була довша, тому що священик зав’язує його на кінці лівої сторони;

– Укладення альби ззаду. Ця чиність залежить від пошиття альби.

Найчастіше зустрічаємо два способи пошиття альби:

а) альба пошита в такий спосіб, що не має ззаду складок, але тільки дві великі складки по боках. Вирівнюючи таку альбу стараємось, щоб добре укласти ці дві великі складки.

б) альба звичайна. Належить її вирівнювати знизу і відповідно укласти складки. Робимо це в наступний спосіб: беремо внизу альбу в кількох місцях утворюючи рівну «гармошку», далі укладаємо альбу над паском пересуваючи її вбік або вгору, в залежності від потреби. Потрібно при цьому звертати увагу, щоб висота альби ззаду відповідала висоті спереду, яку регулює сам священик. Альба з усіх сторін повинна бути однакової висоти.

         Після укладення альби священик вдягає стулу і орнат. Допомога міністранта при вдягані орнату може полягати на:

– Подаванні стули і орнату, а також симетрично вирівняти орнат.

При знятті шат потрібно пам’ятати про наступні дії:

– Допомога при знятті орната і завішання його у відповідному місці (не можна ніколи в недбалий спосіб кидати орнат на стіл);

– Забрання цингулюма (паска). Забираємо його делікатно, коли священик його розв’яже і вішаємо на свої рамена. Не зав’язуємо його відразу, тому що важливішою є інша чинність – зняття альби;

– Допомога при знятті альби. Беремо її делікатно знизу і допомагаємо священикові витягнути руки з рукавів. Далі забираємо альбу і вішаємо її у відповідному місці або складаємо.

Крім конкретних обов’язків пов’язаних з одяганням альби або комжі, з їх зняттям і складанням, важливим завданням міністранта є опіка про пошану всіх літургійних шат. Слуги вівтаря є вразливі на те, щоб ніщо, що є призначене для Божої служби, не було в небезпеці на легковажне трактування. Всі шати, посуд, книги і інші предмети літургійного вжитку повині мати своє місце в захристії, або у відповідному місці у храмі. Належить їх там складати з належною пошаною.

кл. Ленчук Сергій