МІНІСТРАНТ – СЛУГА ХРИСТА
Декілька слів про саме слово «міністрант». Походить воно від лат. Ministrare – служити. Міністрант – особа, зазвичай хлопець в шкільному віці, яка виконує доручені їй функції під час целебрації Євхаристії. Старі приписи забороняли відправляти Святу Месу самому, без присутності міністранта, який відповідає і служить. Папа Григорій ІХ (1227-1241рр.) згадує про це в листі до єпископа Окфорду. Для пояснення цього обов’язку перелічували різні рації: участь у діалогічних частинах Святої Меси; присутність міністранта, як певна пересторога для старших священиків; міністрант, як репрезентант вірних – зберігання спільнотового характеру Євхаристії.
Послуга при вівтарі не звільнює міністранта від участі в літургії, але вимагає від нього, ще повнішого включення в літургію. Є він учасником літургійного зібрання, якому в цьому зібранні була доручена певна функція. Його участь має бути свідома, чинна і плідна.
Серед різних функцій літургійної послуги, існують такі, котрі можна назвати підставовими функціями. Становлять вони невід’ємний складник кожної послуги при вівтарі і завжди потрібно брати їх до уваги. Від них залежить, чи чиність вповні заслуговує на назву «літургійної послуги».
Літургійне вбрання, постава і літургійні жести
До цих підставових речей відноситься правильне виконання дорученої літургійної функції. Кожна з цих функцій є окреслена прикметником «літургійна». Це слово дуже виразно показує, яку роль відіграє одяг, постава, дія або пісня, щоб можна було її властиво назвати «літургійною».
Чим відрізняється літургійний «одяг» від іншого «одягу», літургійна «постава стоячи» від простого «стояння», або літургійна «процесія» від «шестя кількох осіб в одному напрямку?». Йдеться тут передусім про символіку одягу, чи жестів, про текст і мелодії пісень, а також про відповідну поставу, про духа віри і любові. Важливі також поодинокі знаки пов’язані з зовнішнім виглядом, такі як: тримання рук, віддання поклону, преклоніння на коліна, биття себе в груди, перехід з однієї на іншу сторону. В них найвиразніше видно чистість і чительність знаку. Ніщо не повино цього знаку змінювати. Ще важливішим є заохочення серця. Тому що можна бити себе в груди, так як фарисеї, можна також схиляти голову аж до землі, а не віддати поклону. Правильна і гарна зовнішня постава, а також свідома духовна участь становлять правдиво літургійний характер чину або жесту.
Приклад міністранта
Для міністрантів опіка про літургійне вбрання, про властиву поставу під час відправлення літургії, а також про красу і чисельність виконуваних символічних жестів, є одним з найважчих аспектів їх служби. Вимагає він самодисципліни, витривалості а також дозрілості і розуміні літургії. Йдеться тут про завдання, які тривають протягом довшого часу. Виконування самої функції міністр анта вівтаря або лектора триває дуже коротко, заледве кілька хвилин. Натомість протягом цілої Святої Меси або молебня міністр ант «є» біля вівтаря і має це бути присутність, яка є участю і свідоцтвом. Можна сказати, що постава стоячи, гарні поклони і інші жести в більшому ступені вирішують, про відповідну атмосферу біля вівтаря, ніж подання ампулок або піти з патеною.
кл. Ленчук Сергій
