Слово Папи: про страждання у контексті Різдва
Різдво, як пояснює Папа Франциск в інтерв’ю туринській газеті «La Stampa», «говорить нам про ніжність і про надію». Папа закликає всіх християн не бути «холодною Церквою, яка не знає, куди йти, і потрапляє в пута ідеологій та світського духу». Понтифік коротко й переконливо відповів на критику і стереотипи тих, хто хоче баналізувати різдвяні свята : «Коли людина нездатна зрозуміти цю радість чи перебуває в людській ситуації, яка не дозволяє їй це зробити, то вона переживає свято світськими веселощами. Але між глибокою радістю та мирськими веселощами є різниця».
Син Божий, Який став людиною, не усунув хворобу і страждання з людського досвіду, але, беручи їх на Себе, перемінив їх і надав їм нового значення. Нового значення, бо останнє слово тепер вже не за ними, воно за новим життям у повноті; перемінив їх, бо у єдності з Христом вони з негативного можуть перемінитися у позитивне. Ісус є дорогою, і з Його Духом ми можемо слідувати за Ним. І так, як Отець дав нам Сина з любові, і Син віддав Себе нам з тієї ж любові, так і ми можемо любити один одного, як Бог полюбив нас, віддаючи своє життя один за одного. Віра в Бога стає добротою, віра у розп’ятого Христа стає силою любити до кінця, навіть наших ворогів. Доказом автентичної віри в Христа є жертвування собою і поширення любові до наших ближніх, особливо до тих, хто її не заслуговує, до тих, хто страждає чи є ізольованим.
Силою Хрищення і Миропомазання ми покликані уподібнюватись до Христа, Який є Добрим Самарянином для всіх, хто страждає. «З цього ми спізнали любов, бо Він за нас поклав свою душу; і ми також повинні за братів душі класти» (1 Йо 3, 16). Коли ми з ніжною любов’ю наближаємося до тих, хто потребує опіки, ми приносимо надію і Божу усмішку в протиріччя світу. Коли щира посвята іншим стає вирізняючою ознакою наших вчинків, ми робимо місце для Серця Ісуса і гріємося його теплом, і таким чином долучаємося до приходу Божого Царства. Як добрий самарянин, не біймося торкатися ран тих, хто страждає, а намагаймося вилікувати їх конкретними вчинками любові.
Щоб зростати у лагідності, шанобливій і тактовній любові, ми маємо християнський приклад для наслідування – Марію, Матір Ісуса і нашу Матір, завжди уважну до голосу Бога, а також до потреб і проблем своїх дітей. Марія, під впливом Божого милосердя, яке в Ній утілилося, забуваючи про себе, поспішає з Галілеї до Юдеї, щоб допомогти своїй родичці Єлизаветі. У Кані Вона заступилася перед своїм Сином на весіллі, коли побачила, що бракує вина. Впродовж усього свого життєвого шляху Вона несла у серці слова старця Симеона, який прорік, що меч прошиє Її душу, і з непохитною силою стояла біля підніжжя хреста Ісуса. Їй відомо, як іти цим шляхом, і тому вона є Матір’ю всіх хворих і стражденних. Можемо з довірою та дитячою набожністю прибігати до Неї, будучи впевненими у тому, що Вона нам допоможе, підтримає і не залишить.
Святий Йоан приводить нас до джерел віри і любові, до серця Бога, Який «є любов’ю» (1 Йо 4, 8; 16). Він нагадує нам, що ми не можемо любити Бога, якщо не любимо своїх братів і сестер. Ті, хто стоїть поруч з Марією біля хреста, вчаться любити так, як Ісус. Хрест «дає впевненість у вірній любові, яку Бог має до нас. Ця любов настільки велика, що входить у наш гріх і прощає його, входить у наші страждання і дає нам силу зносити їх. Це любов, яка входить у смерть, щоб перемогти її і спасти нас. Хрест Христа також запрошує нас дозволити заразити себе цією любов’ю, навчаючи нас завжди дивитися на інших із милосердям і ніжністю, особливо на тих, хто страждає, хто потребує допомоги»
У стражданні не залишається нічого іншого, як довіритися Богові, «довіритися Його погляду», ‒ сказав Папа.
Опрацював:
кл. Віталій Карпусь
