Історія міністрантів

МІНІСТРАНТСЬКІ ЗУСТРІЧІ

Ампулки, чаша, патена, комжа, альба, стула, орнат… Ці речі звучать досить хаотично, але ті що приїзджають на міністрантські зустрічі до Вищої Духовної Семінарії в Городку знають про ці речі досить багато і що вони потрібні для чогось великого – Святої Літургії.

Ідея проведення дієцезіальних зустрічей для міністрантів більше 10 років тому виникла у святої пам’яті о. Андрія Мацьонга (загинув внаслідок автомобільної катастрофи), професора нашої семінарії, засновника і першого ректора Інституту Богословських Наук. Власне в цих молодих хлопцях він вбачав майбутніх кандидатів до священства.

Три п’ятниці в році в семінарії є досить галасливими. Вже розпочинаючи від самого обіду до семінарії з різних куточків Кам’янець-Подільської дієцезії (і не тільки, на останній зустрічі було двоє міністрантів з Закарпатської дієцезії) з’їзджаються хлопці 9 – 11 класів на міністрантську зустріч, котра триватиме аж до недільного сніданку. Протягом цих двох днів міністранти не тільки зустрінуться з семінаристами, але також будуть мати цікаві зустрічі та заняття. Початок завжди гарний, бо розпочинається зустріччю знайомств, на котрій можна пізнати міністрантів з різних парафій. Зустріч закінчується спільною молитвою в каплиці на нічним відпочинком на затишних матрасах в семінарійних класах.

Субота – день досить насичений, а водночас цікавий: Спільна ранкова молитва, смачний сніданок, після котрого тривають 3 уроки (їх проводять семінаристи, як і зрештою організування цілої зустрічі), на котрих пізнають не тільки як правильно служити при вівтарі, але і вчать як бути добрим другом, доброю людиною, добрим християнином. Опівдні святкова урочиста Служба, після котрої обід. Післяобідній час досить різноманітний: можна завітати в гості до семінаристів, пограти у футбол чи теніс, прогулятися містом чи переглянути  добрий фільм. Не бракує допомоги міністрантів на їдальні під час спільної трапези і миття посуди, прибиранні. Вечір закінчується «Веселим Вечором», Адорацією або розарієм.

Недільний ранок є досить важким, бо треба встати о 600 (!!!), прибрати класи, приготувати і брати участь у недільній Месі. Зустріч завершується сніданком, після котрого важко від’їжджати, бо через ці два дні кожен з міністрантів, хоч трошки, але влилися в семінарійне життя. А можливо і колись хтось з них приїде сюди вже не як міністрант, а як кандидат до неоціненого дару, яким є Таїнство Священство.

дк. Олег Жарук